Запали свічку

Всеукраїнська акція "Запали свічку" не промайнула й у наших стінах університету, адже стільки жертв забрав страшний голодомор 1932 - 1933 рр. Вся наша нація занепокоєна цим.
Сьогодні на нашій конференції підняте це питання, все розшукуються нові архіви та імена загиблих. Запрошено багато вчених та працівників шкіл,які знаходять все нові матеріали,розповідаючи нам всі подробиці. Тому в цей вечір ми чуємо тільки жалібні та вшановуючі слова про загиблих.


Ректор - Завальнюк О.М. бере початкове слово. Він каже, Що Україна цього дня сумує. В суботу 22 листопада ми вшановуємо імена загиблих всеукраїнською акцією "Запали свічку". Тому кожен громадянин України має запалити свічку, чи то в себе вдома, чи на площі.
Далі зі словом виступає Микола Пророкович Вавринчук. Він розповідає про єдиний на Україні музей жертвам голодомору, який знаходиться в Меджибожі. Кожного року в Хмельницькїй обл. відкриваються нові архітектурні пам'ятки, близько 900 таких пам'ятників було відкрито. Також, він відмічає, що все це започатковано нашим Президентом. Та ми обов'язково маємо віддати шану і честь людям, що загинули в 1932 - 1933. Заходи аж ніяк не завершаться. Будуть продовжувати розшукувати та взнавати кількість та імена загиблих.
75 років відділяє нас від голодомору. Смерть спустошувала села, і мала ім'я - голодомор. То був відвертий геноцид щодо українського селянства. Був підірваний генетичний фонд. Не обминув голодомор і Хмельниччину. Серце в той час та навіть і зараз у кожного обливається кров'ю. Понад 400 тисяч Подолян загинуло. Тому і сьогодні ми повинні ще раз згадати про трагічну історію нашого народу.
Конференція тому і проходить щорічно в нашому університеті,щоб ще раз показати нашим студентам правду тодішнього життя. Тут були нагородженні люди,які чимало попрацювали над проблемою голодомору. Відкрили та дізнались нові імена померлих,зробили чималий вклад своєю працею,тому їх заслуги і були відзначені грамотами.
Також Петро Барицький виступив з доповіддю. Розповідаючи,яка біда спіткала людей. Багато шкоди принесли і продовольча розкладка. Починаючи з 1918 від голодомору померло від 1 000 000 до 2 000 000 мільйонів людей. Було заборонено мати ще й до всього жорна у сільському господарстві.
О.П. Григоренко надав відомості про нові архіви з іменами загиблих,яких просто закопали не поховавши навіть. І впевнена,таких чимало ще було. Справедливість повинна бути.
Роботи ще чимало з архівами і документами. Це страшно навіть уявити собі що тоді пережили наші пращури. Часто Дідусі і бабусі кажуть:"Шануй хліб". А ми і не задумуємося про те, що люди заради нього були здатні зробити у той час.... Тому голодомор ми ніколи не забудемо. Це турбує нас. Роботи того і не припиняються, щоб історія була відновлена.